Щодо реабілітації після ендопротезування кульшового суглоба

Після операції з ендопротезування кульшового суглоба для пацієнта починається відновлювальний період, тривалість якого залежить не тільки від загального стану його здоров’я, а й від правильно складеної програми реабілітації, для виконання вимог якої знадобиться спеціальне медобладнання - ходунки та підлокітні милиці (“канадки”), нерідко це можуть бути лише милиці. Їхнє завдання полягає насамперед у вертикалізації пацієнта (що знижує ризик утворення пролежнів, тромбозу та інших негативних наслідків). Не менш значуща функція – запобігання падінням. Хворий під час реабілітації коригує свою ходу та вчиться ходити рівно. Крім того, застосування різних опор для ходьби призначене для зниження навантаження на суглоб у випадку, якщо була проведена пластика вертлужної западини.

Розглянемо докладніше, як ходунки та “канадки” застосовуються для реабілітації різних категорій хворих.

Ходунки

Ця опора для ходьби використовується у ранньому післяопераційному періоді. Ходунки суворо необхідні для літніх, ослаблених людей, і тих, хто страждає від хвороби Паркінсона. Даний засіб реабілітації завдяки чотирьом ніжкам з гумовими наконечниками дає найбільш надійну опору.

Слід також звернути увагу на психологічний аспект: важливо, щоб хворий не відчував страху перед ходьбою, адже вертикалізація пацієнта має ключове значення. Іноді родичі пацієнтів старшого віку, які перебувають на ранньому післяопераційному етапі, вважають ходунки засобом реабілітації відповідним лише літнім слабким людям і купують для них “канадки”. В результаті у хворого, через природний страх падіння, може почати формуватися уникаюча поведінка - він намагається зайвий раз не вставати і максимально обмежити свої пересування.

Для того, щоб людина змогла згодом пересуватися без використання опори, одних лише ходунків буде недостатньо. Якщо відсутні протипоказання, ще на етапі ходьби з ходунками пацієнт починає освоювати “канадки”. Спочатку він обережно ходить з їхньою допомогою по кілька хвилин на день. Поступово час використання підлокітних милиць зростає, і зрештою хворий повністю відмовляється від ходунків.

Підлокітні милиці (“канадки”)

“Канадки”, на відміну від ходунків, дають більшу мобільність. Для людей середнього віку, які не мають проблем із рівновагою, вони можуть призначатися вже в ранньому післяопераційному періоді.

Після того як хворий отримав дозвіл від лікаря навантажувати ногу, важливо робити це поступово, інакше можна зіткнутися з болем у прооперованій кінцівці та її набряком.

Далі наведемо приклад прискореного процесу реабілітації з використанням підлокітної милиці, який умовно можна поділити на 3 етапи:

1. Висота милиці підбирається трохи меншою, ніж вона має бути. Вона береться в руку, протилежну до оперованої кінцівки. Завдяки діагональному розвантаженню, навантаження на неї складе близько 65 відсотків. Цей етап триває 2-3 дні. Якщо пацієнт не має скарг, його переводять на наступний етап.
2. Встановлюється стандартна висота милиці. Навантаження на оперовану кінцівку складає вже 80%. Тривалість етапу – близько 7 днів.
3. Висота милиці встановлюється трохи вищою за стандартну для зросту пацієнта. Навантаження на прооперовану кінцівку близьке до 100%, причому за рахунок спеціально підібраної висоти опори, у хворого на своє місце повертається зміщений раніше центр тяжіння. Етап також триває близько 7 днів.

Після цього пацієнт зазвичай готовий до самостійної ходьби. Милицю на перший час варто носити з собою, але для підстрахування, а не опори.

Важливо відзначити, що підходи реабілітологів до відновного процесу, як і стан пацієнтів можуть сильно відрізнятися, внаслідок чого термін відновлювальної програми може бути значно довшим.

У ряді європейських клінік пацієнти ходять на милицях щонайменше 6 тижнів, що продиктовано турботою про їхню безпеку - таким чином мінімізується ризик падіння, і як наслідок - отримання травми. Сам імплант стоїть на своєму місці дуже міцно відразу після операції, і пошкодити його виключно під дією власної ваги - вкрай малоймовірно. Особливо це стосується технології ендопротезування із застосуванням кісткового цементу.